«Мій Хорошів, мій материнський краю, мій кореню і джерело моє»

Красивих є на світі безліч місць:

Столичні парки, сквери і озерця

А я люблю мій рідний Хорошів

Лише йому належить моє серце.

            Найкраще місце на землі – це те, де народився, виріс, де проходило твоє дитинство. Для мене таким місцем є моя Україна – моє рідне селище Хорошів. Напевно й по всій Україні не знайдеш поселення, яке стільки разів змінювало свою назву: Горохів, Олександропіль, Хорошки, Горошки, Кутузове, Володарськ, Володарськ-Волинський, і нині – Хорошів.

       Працівники бібліотеки провели  краєзнавчу годину у Хорошівській гімназії, яка була присвячена історії краю. У заході також взяв участь працівник музею коштовного та дорогоцінного каміння Іван Ковтун, який розповів про родовища нашого краю і роботу музею. Наприкінці краєзнавчої години  була проведена вікторина, активні учасники якої отримали  в подарунок книги.

Ми пишаємося, що живемо в такому чудовому краї! Наш Хорошів має сучасні медичні заклади, будинок культури. Найліпшою окрасою селища і району є Музей коштовного та декоративного каміння. Наше селище має тісні зв'язки з містами-побратимами таких країн як Польща (Ожиш), Білорусь (Єльськ), Литва (Скуодас).

«Європа – наш дім»

Наша держава, отримавши незалежність, прагне ввіллятися в європейську сім’ю. Так у вересні 1993 року в Києві було відкрито Представництво Європейського Союзу, укладалися угоди про співробітництво між Україною та ЄС. В листопаді 2013 року на саміті  у Вільнюсі очікувалося підписання Угоди між Україною та Європейським Союзом. Однак 9 листопада 2013 року в Росії відбулася таємна зустріч президентів Януковича і Путіна, зміст якої залишається невідомим. Після цього українська влада прийняла рішення призупинити процес вступу до Євросоюзу. По всій країні розпочалися масові акції протесту проти рішень уряду, що вилилися подіями на Майдані в Києві в січні – лютому 2014 року, а пізніше й на сході України. В березні та червні 2014 року Україною були підписані політична та економічна частини Угоди про асоціацію з ЄС, ратифіковані Європейським Парламентом та Верховною Радою України.

Україна в майбутньому стане членом ЄС. Але щоб стати успішною європейською державою, їй слід зробити ще багато. Це, зокрема , провести  реформи в багатьох сферах життя, реформувати право, працювати за європейськими вимогами, прагнути до європейської освіти, жити за європейськими сімейними цінностями, прагнути до європейського рівня життя.

         Про це свідчить і той факт, що Європейський Парламент 17 травня підписав документ про безвізовий режим для України, який набуде чинності з 11 червня 2017 року.

Про це ми і поговорили сьогодні на нашій інформаційній годині під назвою «Європа – наш дім». Нашими слухачами стали працівники районного будинку культури, перед якими виступали Людмила Дмитрівна Шевчук, провідний бібліотекар читального залу, Зіна Петрівна Шевченко та Жидецька Неля Цезарівна, бібліотекарі читального залу, Чайківська Яна Францівна, бібліотекар абонементу. Цікавим був виступ нашого історика, Ігоря Цвіри, що розповів про співпрацю нашого краю, зокрема нашого краю з країнами ЄС. Розповідь історика доповнила Шапіренко Лариса Анатоліївна, начальник бюро правової допомоги, яка розповіла про нові закони і права українців та із задоволенням відповіла на запитання, які цікавили наших гостей.

"ЦЕНТРАЛЬНА РАДА - РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПАРЛАМЕНТ УКРАЇНИ"

У березні 2017 року виповнилося 100 років від початку Української революції 1917–1921 років – одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії Українського народу ХХ століття. Ця доба була вершиною національно-визвольної боротьби, відродження української нації.

 Сформована тоді ідея державної незалежності стала визначальною для українського визвольного руху. Розбудовою Української Народної Республіки, Української Держави, Західно-Української Народної Республіки українці довели здатність і спроможність національного державотворення. Сьогоднішня Україна є спадкоємицею державницьких традицій, закладених революцією 1917–1921 років.

До цієї дати був приурочений захід на тему: «Центральна Рада – революційний парламент України», який було проведено у Хорошівській НВК №1 спільними зусиллями вчителя, учнів та бібліотекарів центральної бібліотеки. Захід був змістовним, доповнювався відео, презентацією.

"Злука в ім'я України"

22 січня Україна відзначала День Соборності, приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. 
          Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування. В часи феодального роздроблення земель Київської Русі заклики до спільних дій окремих князів супроводжували літописний період української історії. Образ скривдженої України та православної віри, необхідність її оборони надихав козацькі полки Богдана Хмельницького. В народній пісенній та епічній творчості сакральна Україна завжди уявлялась як єдине тіло від Сяну до Дону. 

У нашій бібліотеці пройшла година пам'яті, приурочена цій даті.

Захід пройшов цікаво. У його проведенні брали участь бібліотекар абонементу Надопта Наталія Степанівна та бібліотекарі читального залу Шевчук Людмила Дмитрівна та Мельниченко Катерина Валентинівна.

Година пам'яті супроводжувалась музикою та відеокліпами, що надало заходу більш емоційного забарвлення.

Також було надано слово Ігореві Цвірі, лектору музею історії району та Миколі Зубрицькому, директору РЦБС, які змістовно доповнили розповідь ведучих.

В кінці заходу, Людмила Дмитрівна провела цікавий огляд, не залишивши жодного байдужим до історії України.

Зі святом Вас, любі читачі!!!

Ігор Цвіра, лектор музею історії району

Микола Зубрицький, директор РЦБС

Людмила Дмитрівна, провідний бібліотекар читального залу

"Титанічна постать на ниві української історії" (29 вересня минуло 150 років від дня народження Михайла Грушевського)

         Михайло Грушевський  - одна із ключових постатей української політики і історичної науки першої чверті ХХ століття, голова наукового товариства у Львові, він у березні 1917 – квітня 1918 року очолював УЦР, був державотворцем української держави, зазнав репресій від російського самодержавства та комуністичного режиму.

Працівники нашої бібліотеки спільно з учнями гімназії провели захід, приурочений його визначній постаті.

"З Україною в серці" (24 серпня - День Незалежності України)

24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави - України. З того часу весь український народ відзначає державне свято - День Незалежності.

Наші серця, наші душі звеличуються, сповнюються силою від української землі. Наші красиві вуста наповнюються рідним словом,українською піснею.

                        Україно! Мій духмяний дивоцвіт
                                    голубінь над чистим золотом колосся.
                                    Через терни йшла до волі стільки літ,
                                    І настав той світлий день коли…
                                    Збулося!

24–го серпня 1991 року Верховна Рада України урочисто прийняла АКТ про проголошення України незалежною,самостійною, демократичною державою. З Днем народження, незалежна Україно!

Народе України! Твоєю силою, волею, словом утвердилась на нашій рідній землі самостійна Українська держава –Україна.

Україна- країна трагедій і краси,країна гарячої любові до народу, довгої вікової героїчної боротьби за його волю.
            Україна - це всі ми разом , в радощах і турботах , в реальних діях за майбутнє нашої Батьківщини.

Любити свою Батьківщину, знати її історію, шанувати пам,ять пращарів - означає бути патріотом, берегти та примножувати все те краще, що зберегли для тебе інші. І для цього, передусім треба бути достойним громадянином своєї держави.

Найщіріші вітання вам, наша юна молодь, опора нашого майбутнього.

Кожен із нас у своїх серцях несе маленький вогник гордості за те, що ми українці, що ми народилися на цій прекрасній землі, єдиній і неповторній. Наші національні обереги - це символи життя, щастя, і долі. Червона калина під вікном,бабусина вишиванка, верба біля ставу і душа українського народу- рушники- це наша рідна пам,ять, наша історія - велична і все стверджуюча.
            Коли живе культура, звичаї, традиції нашого народу, ще більше збагачуємось не лише ми, а цілий світ.
            У нашій бібліотеці був представлений перегляд літератури по даній темі. Молодь і старші люди охоче цікавилися представленою літературою! Ми дуже раді, що у наших читачів високий національний дух! 
ЗІ СВЯТОМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ВАС!!!

23 серпня – День Державного Прапора України

Сьогодні ми відзначаємо свято, важливе для кожного з нас – День Державного Прапора України.

Указ Президента про щорічне відзначення Дня Державного Прапора України 23 серпня був підписаний у 2004 році. Нагадаємо, що раніше День Державного Прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні. Столиця відзначала це свято 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над Київською мерією.

 Два кольори мої

Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід’ємної ознаки незалежності. Кожний народ, шануючи свою історію, шанує і свої святині. Без сумніву, державний синьо-жовтий прапор і є однією із найголовніших святинь народу.

На Русі дуже поважали древні стяги. На них зображували небесні світила, хрести, княжі знаки – тризуби, двозуби. Без прапора військо не відправлялося в похід і не вступало в бій.

 Тоді ж почали поширюватися й колірні поєднання. Синьо-жовті барви символізували Київську державу ще до християнства. Ці кольори дуже часто освячувалися образом животворного Хреста. У той час державного прапора як такого ще не було. Існували лише князівські стяги. Але згодом ці два кольори набули значення державних.

Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами.

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Ключем до розуміння як народного, так і релігійного та державного аспектів є її символи – синя і жовта барви. Поєднання цих двох кольорів – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. А походить воно від герба Галицько-Волинського князівства, землі якого в XIII столітті літописці назвали Україною.

 Небо – синє, лани – золоті

Процес розробки зовнішньої атрибутики тривав і в XX столітті. 22 березня 1918 року жовто-блакитний прапор був затверджений Центральною Радою як символ українського народу, Української Народної Республіки. Ініціатором цього рішення був Михайло Грушевський. Після перевороту, вчиненого гетьманом Павлом Скоропадським, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий і таким уже залишився до нашого часу.

Як і в багатьох інших державах, кольори України не мають офіційного пояснення. А неофіційне змінювалося з часом і залежало як від смаків сучасників, так і від політичної моди. І донині кожен прочитує їх сам, визначаючи для себе найголовніше. Але для кожного прапор є символом миролюбства. І кожному він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пресвятої Діви, а наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.

Нова держава – нові атрибути

 Синьо-жовтий прапор набув широкого поширення в 90-х роках минулого століття в національно-демократичних колах, а потім повсюдно. Але держава не поспішала змінювати свою символіку. На час розпаду СРСР державним прапором України залишався радянський. Але 24 липня 1990 року президія Київської міської ради народних депутатів вирішила вивісити синьо-жовтий прапор поруч із державним червоно-синім перед будинком міськради на Хрещатику.

24 серпня 1991 року був проголошений Акт незалежності України, і синьо-жовтий прапор замайорів над будинком Верховної Ради.

На політичній карті світу з’явилася нова незалежна, суверенна держава Україна. Їй необхідно було набути всіх атрибутів державності, що належить мати учасникові Організації Об’єднаних Націй. Без цього неможливо стати рівноправним членом світового співтовариства. 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову „Про державний прапор України”. Ним став саме національний синьо-жовтий стяг.

«Етикет прапора»

Особливого значення набуває використання державного прапора під час проведення протокольних заходів, оскільки з ним, передусім, асоціюється держава. У міжнародній практиці склалася особлива система правил використання державного прапора, так званий „етикет прапора”. Порядок його розміщення має свої нюанси залежно від місця, де він встановлюється. Існує звичай вивішувати прапор у світлу частину доби – зі сходу до заходу сонця. У таких місцях, як резиденція Глави держави, будинок Уряду, будинок парламенту прапор може бути встановлений постійно, за умови його освітлення в нічний час.

Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Це наш історичний дух, наша совість і символ нашої незламності. Це вічно жива пам’ять і вічна мрія нашого народу. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної Української держави. Під цим прапором український народ на весь світ засвідчив своє прагнення до свободи, незалежності, гідного життя у єдиній сім’ї європейських народів.