"Вітрила її долі"

   «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»,  - ці пророчі слова видатної української письменниці, нашої землячки, збулися. Її славне ім’я стоїть поруч з іменами Тараса Шевченка та Івана Франка.

145 років тому народилась маленька Леся в сім’ї Косачів, щоб стати для світу Лесею Українкою.

Тож уявно пройдемо шляхами долі Лесі Українки, перелистаємо книгу її життя, яка почала писатися тут в нас, на Волині – Житомирщині, - такими словами розпочалася літературна година «Вітрила її долі» (до 145 річниці від дня народження Лесі Українки), проведена працівниками бібліотеки спільно з учнівською молоддю Володарсько-Волинської гімназії, а також вікторина «Я збагнула, що забуття не суджено мені…».

Волинь займає особливе місце в житті і творчості великої поетеси Лесі Українки. На волинській землі Леся Українка народилася. На волинській землі минали її дитячі та юнацькі роки. Тут розквітнув її незвичайний талант письменниці, співачки «досвітніх вогнів». Не просто ностальгією, а глибоким і щирим було у неї почуття любові до Батьківщини, рідного краю. Тому так захоплено оспівувала красу отчої землі:

                   Ой чи так красно в якій країні,

                   Як тут, на нашій рідній Волині!

Волинь благословила близько 80 поетичних творів Лесі Українки. Тут готувалася до друку перша її поетична збірка “На крилах пісень”, головним персонажем якої була “безталанна мати” – Україна. На Волині Леся Українка вперше зіткнулася з тяжким життям селян, що дало основу соціальному та національному світосприйняттю письменниці. Так у 1905 році в оповіданні «Приязнь» описала життя волинського Полісся.

Мабуть, мало в українській класичній літературі письменників, яких би доля не водила так по всьому світу, як Лесю Українку. Географія її мандрів, часто вимушених, просто вражає:

Київ (Україна) і Варшава (Польща),

Берлін (Німеччина)  і Петербург (Росія),

Софія (Болгарія) і Рига (Латвія),

Відень (Австрія) і Мінськ (Білорусь),

Земмерінг (Швейцарія) і Каїр (Єгипет),

Сон-Ремо (Італія) і Сурамі (Грузія)…

Це далеко не повний перелік географічних назв тих місцевостей, де побувала велика поетеса, де шукала порятунку від підступної хвороби – туберкульозу костей, де зустрічалася з друзями, де творила…

Вона залишила по собі   пророчі слова:

                   Як я умру, на світі запалає

                   Покинутий вогонь моїх пісень

                   І стримуваний пломінь засіяє,

                   Вночі запалений, горітиме удень.

Через роки повернулась Леся Українка в Київ, де була похована на Байковому кладовищі. Вона повернулась на рідну Волинь у пам’яті її земляків . Тут все нагадує про неї: музеї-садиби в Новограді-Волинському та Колодяжному, пам’ятники,  назви вулиць сіл та міст Житомирщини і Волині,  мистецькі твори, присвячені Лесі,  наша щира любов і глибока шана.

Житомирщина пишається, що велет української культури – наша землячка, що її талант зростав на нашій благодатній землі.

Щороку у місті, де побачила світ Леся, проходить міжнародне літературно-мистецьке свято «Лесині джерела», у місті над Случчю регулярно відбуваються читання та науково-краєзнавчі конференції, присвячені видатній землячці. Центр міста прикрашає виличний пам’ятник геніальній дочці українського народу.

Проведення вікторини