"Живе поезія в мені" (21 березня - Всесві́тній день пое́зії)

     «Нехай комусь від щедрої планети високі титули, гучна хвала. Таких дарів не дістають поети, мені зоря любов твою дала» –  писав Вільям Шекспір про трофеї поета. Оскар Вайлд говорив, що поезія існує, або у житті, або на папері. Усі погляди й думки майстрів слова література бережно плекає, адже кожен поет – це інша таємниця, його історія унікальна.

                                        Страшні слова, коли вони мовчать,
                                        коли вони зненацька причаїлись,
                                        коли не знаєш, з чого їх почать,
                                        бо всі слова були уже чиїмись.

                                       Хтось ними плакав, мучився, болів,
                                       із них почав і ними ж і завершив.
                                       Людей мільярди і мільярди слів,
                                       а ти їх маєш вимовити вперше!

                                      Все повторялось: і краса, й потворність.
                                      Усе було: асфальти й спориші.
                                      Поезія - це завжди неповторність,
                                      якийсь безсмертний дотик до душі.