"Чорнобиль - найбільша екологічна катастофа сучасності"

26 квітня 2016 року виповнилось 30 років одній із найтрагічніших дат в історії людства, яка обернулася лихом не лише для народу України, але й для народів інших держав. Наша бібліотека не стоїть осторонь цієї проблеми. Працівниками бібліотеки було проведено заходи, приурочені цій трагічній події, зокрема, для працівників бібліотек-філіалів РЦБС, зі старшкласниками Володарсько-Волинської гімназії та працівниками центру обслуговування одиноких непрацездатних громадян та пенсіонерів.

Цей день назавжди залишається в серцях людей днем скорботи й пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. Днем біди, днем болю, трагедії і застереження. Подібне не повинно повторитися. На заваді має стати наша пам’ять про трагічні дні  і подвиг людей, які вступили у двобій з незримим підступним ворогом, рятуючи людство від іще більшої біди.

         Чорнобильська аварія своїм чорним крилом накрила наш край. Серед 12 областей України, на яких зафіксовано радіаційне забруднення, найбільш постраждала Житомирщина. 13 тис. квадратних кілометрів або 42% території з населенням 400 тис. чоловік, а це понад 700 населених пунктів – така сумна статистика Чорнобильської біди в нашому краї. З карти області зникло 36 сіл у зв’язку з переселенням їх жителів через підвищений рівень радіоактивного забруднення цезієм-137 та стронцієм-90.

         Смертоносна хвиля накрила північні населені пункти нашого району: Іршанськ, Кропивню, Омелівку, Яблунівку, Іванівку, Шадуру, Добринь, Гуто-Добринь, які віднесені до зони посиленого радіоактивного контролю і де проживало більше 8 тисяч чоловік, четверта частина з яких – діти та юнацтво до 18 років. Всі вони отримали підвищену дозу опромінення щитовидної залози і мають статус потерпілих.
Проходять роки після аварії. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса.

         Чорнобиль атомний. Він, мабуть, зникне після того, як ми витравимо в собі Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана.

         І не відшукати нам слова – художнього і публіцистичного, що вгамує її біль.