"Живе поезія в мені" (21 березня - Всесві́тній день пое́зії)

     «Нехай комусь від щедрої планети високі титули, гучна хвала. Таких дарів не дістають поети, мені зоря любов твою дала» –  писав Вільям Шекспір про трофеї поета. Оскар Вайлд говорив, що поезія існує, або у житті, або на папері. Усі погляди й думки майстрів слова література бережно плекає, адже кожен поет – це інша таємниця, його історія унікальна.

                                        Страшні слова, коли вони мовчать,
                                        коли вони зненацька причаїлись,
                                        коли не знаєш, з чого їх почать,
                                        бо всі слова були уже чиїмись.

                                       Хтось ними плакав, мучився, болів,
                                       із них почав і ними ж і завершив.
                                       Людей мільярди і мільярди слів,
                                       а ти їх маєш вимовити вперше!

                                      Все повторялось: і краса, й потворність.
                                      Усе було: асфальти й спориші.
                                      Поезія - це завжди неповторність,
                                      якийсь безсмертний дотик до душі.

"І знову світ шанує Кобзаря"

           Тара́с Григо́рович Шевче́нко — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч. Цього року відзначаємо 202 річницю від дня його народження. Його пам’яті присвячений перегляд літератури «І знову світ шанує Кобзаря», оформлений у читальному залі бібліотеки. Спільно з Володарсько-Волинською гімназією проведено конкурс читців поезії Шевченка.

         У своїй творчості відобразив саме ті думки й настрої, які були важливими в житті українців його часу.

         Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX — на початку XX століття чи не єдиною книжкою в більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати.

Алла Ващенко
 читає поезію Шевченка

   В історичному розвитку України Шевченко — явище незвичайне своїм місцем у літературі, мистецтві, культурі. Походженням, становищем та відомістю Шевченко — виняткове явище також у світовій літературі. З 47 років життя поет пробув 24 роки в кріпацтві, 10 — на засланні, а решту — під наглядом жандармів. Шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко:  «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі й вільні шляхи професорам та книжним ученим».

         Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні.

         Творчість Шевченка була багатогранною. Митець був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і два уривки з інших п'єс; дев'ять повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), чотири статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису й графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. 

"Вітрила її долі"

   «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»,  - ці пророчі слова видатної української письменниці, нашої землячки, збулися. Її славне ім’я стоїть поруч з іменами Тараса Шевченка та Івана Франка.

145 років тому народилась маленька Леся в сім’ї Косачів, щоб стати для світу Лесею Українкою.

Тож уявно пройдемо шляхами долі Лесі Українки, перелистаємо книгу її життя, яка почала писатися тут в нас, на Волині – Житомирщині, - такими словами розпочалася літературна година «Вітрила її долі» (до 145 річниці від дня народження Лесі Українки), проведена працівниками бібліотеки спільно з учнівською молоддю Володарсько-Волинської гімназії, а також вікторина «Я збагнула, що забуття не суджено мені…».

Волинь займає особливе місце в житті і творчості великої поетеси Лесі Українки. На волинській землі Леся Українка народилася. На волинській землі минали її дитячі та юнацькі роки. Тут розквітнув її незвичайний талант письменниці, співачки «досвітніх вогнів». Не просто ностальгією, а глибоким і щирим було у неї почуття любові до Батьківщини, рідного краю. Тому так захоплено оспівувала красу отчої землі:

                   Ой чи так красно в якій країні,

                   Як тут, на нашій рідній Волині!

Волинь благословила близько 80 поетичних творів Лесі Українки. Тут готувалася до друку перша її поетична збірка “На крилах пісень”, головним персонажем якої була “безталанна мати” – Україна. На Волині Леся Українка вперше зіткнулася з тяжким життям селян, що дало основу соціальному та національному світосприйняттю письменниці. Так у 1905 році в оповіданні «Приязнь» описала життя волинського Полісся.

Мабуть, мало в українській класичній літературі письменників, яких би доля не водила так по всьому світу, як Лесю Українку. Географія її мандрів, часто вимушених, просто вражає:

Київ (Україна) і Варшава (Польща),

Берлін (Німеччина)  і Петербург (Росія),

Софія (Болгарія) і Рига (Латвія),

Відень (Австрія) і Мінськ (Білорусь),

Земмерінг (Швейцарія) і Каїр (Єгипет),

Сон-Ремо (Італія) і Сурамі (Грузія)…

Це далеко не повний перелік географічних назв тих місцевостей, де побувала велика поетеса, де шукала порятунку від підступної хвороби – туберкульозу костей, де зустрічалася з друзями, де творила…

Вона залишила по собі   пророчі слова:

                   Як я умру, на світі запалає

                   Покинутий вогонь моїх пісень

                   І стримуваний пломінь засіяє,

                   Вночі запалений, горітиме удень.

Через роки повернулась Леся Українка в Київ, де була похована на Байковому кладовищі. Вона повернулась на рідну Волинь у пам’яті її земляків . Тут все нагадує про неї: музеї-садиби в Новограді-Волинському та Колодяжному, пам’ятники,  назви вулиць сіл та міст Житомирщини і Волині,  мистецькі твори, присвячені Лесі,  наша щира любов і глибока шана.

Житомирщина пишається, що велет української культури – наша землячка, що її талант зростав на нашій благодатній землі.

Щороку у місті, де побачила світ Леся, проходить міжнародне літературно-мистецьке свято «Лесині джерела», у місті над Случчю регулярно відбуваються читання та науково-краєзнавчі конференції, присвячені видатній землячці. Центр міста прикрашає виличний пам’ятник геніальній дочці українського народу.

Проведення вікторини

Ласкаво просимо!!!

   Доброго дня, любі читачі! Сьогодні відкрився блог нашої бібліотеки у мережі Інтернет. Ласкаво просимо  до нас приєднуватися. Адже ми працюємо саме для Вас!
   У блозі відображатимуться всі події, які відбуватимуться у стінах нашої бібліотеки та поза її межами з участю наших бібліотекарів - професіоналів своєї справи. Сподіваюся Вам буде цікаво! :)