«Коли
ми діждемося Вашінгтона
З
новим і праведним законом?
А
діждемось таки колись»
(Тарас Шевченко)
Сьогодні на календарі 29 червня 2016 року,
а вчора – 28 червня ми відзначали 20-ту річницю прийняття нашим парламентом Конституції України. Про важливість відзначення говорить Указ Президента від 15
березня 2016 року «Про відзначення 20-тої річниці Конституції України».
Кожен громадянин має знати Конституцію держави, розуміти її,
виконувати, боронити.
Передісторією кожної Конституції, в тому числі і Конституції
України, був звичай. Звичаєве право взяло свій початок ще в далекі часи, на
зорі людства, коли людські племена об’єднувалися в держави-князівства.
В часи княжої доби, рівно тисячу років тому, в 1016 році
князь Ярослав Мудрий виклав давні норми звичаєвого права в зводі законів
«Руська правда» (термін «правда» означає - тут закон). За нею вищим суддею в
країні був князь Київський. Люди України-Руси цінували людську честь, з гнівом
ставилися до злодіїв та убійників, шанували старих, не запроваджували кари
смертю. Найтяжчою карою для українців було вигнання з рідного краю. Україну
було поділено на «уділи», і до кожного уділу призначено одного сина князя. На
жаль, сини Ярослава Мудрого не жили по батьківській смерті у згоді, не жили по
праву «Руської правди». Почалась феодальна роздробленість, а пізніше нашестя монголо-татарського
іга зупинило процес творення української держави.
15-16 століття – період існування Литовсько-Руської держави.
Найбільш суттєвим документом, за яким жила держава, були Литовські статути.
Основним джерелом Статутів була «Руська правда». Як і «Руська правда» так і
Литовські Статути оберігали майно та життя знаті.
15-17 століття в Україні – часи існування Козацької держави.
8 січня 1654 в Переяславі відбулася Рада, рішення якої надовго змінило історію
України, її державність. Московський договір від 27 березня 1654 року надавав
Війську запорозькому права і привілеї, але він був неясно сформульований, і
обидві сторони вкладали в нього різний зміст. Після смерті Богдана
Хмельницького Україна поволі почала втрачати свої привілеї. У середині 18
століття вона стала провінцією Російської Імперії.
Державницьку політику в Україні в період Козаччини проводили
гетьмани Іван Виговський, Іван Мазепа, Пилип Орлик, які хотіли вирвати Україну
з-під влади Москви.
В 1710-1714 роках на теренах Правобережної України правовим
документом стала Конституція гетьмана Пилипа Орлика, яка увійшла в історію під
назвою «Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького».
Основним її положенням було проголошення незалежності
України від Москви та Польщі. Другий пункт – створення козацького парламенту,
ліквідація державних монополій, оренди і відкупу, заборонялося чинити утиски
сільському населенню.
Конституція Пилипа Орлика пройнята демократичним духом, вона
є однією з найвизначніших пам’яток політичної думки того часу.
ХХ століття. У березні 1917 року в Україні була створена
Центральна Рада. Правовими документами того часу були чотири універсали. 29
квітня 1918 року прийнята Конституція Української Народної Республіки, в якій
встановлювався факт існування України, як держави, проголошені демократичні
принципи свободи, відміни смертної кари, 8-годинний робочий день. На жаль, ця
Конституція не була здійснена в той час тому, що скоро Українська Народна
Республіка як держава припинила своє існування.
У Радянський час Україна жила по Конституціях 1919,1929,
1936 та 1978 років. Усі чотири Конституції УРСР були документами політичними і
розроблялися спочатку в ідеологічних відділах Центрального комітету КПРС. В
основу їх були покладені Конституції Радянського Союзу. Враховуючи це,
Конституції України з великим застереженням можна віднести до українського
законодавства. Трагізм українських радянських конституцій полягає в тому, що
саме на 1937 рік, через півроку по прийняттю Конституції України 1936 року,
припадає пік сталінських репресій. А цвях у Конституцію 1976 року забивали теж
по-сталінськи: в державі була допустима єдина керівна і спрямовуюча сила, єдина
партія – КПРС, що уособлювала кремлівську верхівку.
90-ті роки ХХ століття. Державницький дух нації привів
Україну до прийняття «Декларації про державний суверенітет України» 16 липня
1990 року. Вона стала провісником 24 серпня 1991 року, коли був проголошений
Акт незалежності України.
Ще в жовтні 1990 року
Верховна Рада України утвердила комісію з опрацювання нової Конституції
України. В 1993 році вона остаточно розробила проект Основного закону України.
Але на жаль, цей процес зразу ж загальмувався. Дострокові вибори спочатку до
Верховної Ради, а потім Президента відсунули його на задній план. В 1995 році
був укладений Конституційний Договір між Президентом України і Верховною Радою
про створення умов для роботи над проектом нової Конституції, створену нову
робочу групу Конституційної комісії. Це був вже третій етап конституційного
процесу.
У березні 1996 року проект Конституції було передано до
Верховної Ради. Тимчасова спеціальна комісія ВР ще раз його доопрацювала і
винесла на розгляд п’ятої сесії ВР України.
Наш земляк, колишній депутат ВР Микола Рудченко, який був
присутній у сесійній залі, згадує, що приймали нову Конституцію в дуже складній
ситуації. Тодішній Президент України Леонід Кучма прагнув встановити в країні
«президентську монархію». Сепаратистські настрої проявилися в Криму, на
південному сході України, у Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях
лунали заклики створити окрему республіку. Водночас велика група урядовців, які
були депутатами Верховної Ради, 27 червня були відряджені на нараду до
Дніпропетровська. Існувала загроза не набрати кворуму голосів.
Працювали цілу ніч, обговорюючи кожну статтю. Депутати 18
годин не виходили із сесійної зали. 18 годин простояв за трибуною Михайло
Дмитрович Сирота, голова тимчасової спеціальної комісії.
Вранці 28 червня близько 9 години в сесійну залу увійшов
Президент України Леонід Кучма. Протистояння між ВР і Президентом було
закінчено. Конституція була прийнята 315 голосами з великим душевним
піднесенням, у багатьох блищали сльози на очах.
Зарубіжні експерти визнали, що нинішня Конституція України є
найдемократичнішою від інших конституцій країн, що були у складі СРСР.
А якщо вже постає необхідність
змінити Конституцію, то слід радитись з народом. Такою є думка нашого земляка.
Вітаємо Вас зі святом, любі читачі!!!
